Я хочу до тебе, мов птаха в зелену весну,
щоб серце зайнялось незайманим щастям.
На крилах надій я кохання тобі принесу,
щоб з сумом лихим назавжди розпрощався.

Я хочу до тебе, мов місяць до рідних зірок,
як вітер, що лине у різні щілини,
щоб радість заграла мотив, мов липневий струмок,
осяяла наші з тобою світлини.

Я хочу до тебе, немов той метелик к вогню,
і вчусь чаклувати безхмарную долю.
Я мрії твої в повний місяць в долонях здійсню,
я – жінка твоя з ароматом магнолій.

© Зеленоглазая, 2015