Ромашкове намисто тендітної душі,
сплетіння чар і ніжності ніколи не грішить.
Смарагди серце краять, як погляд із небес,
кохання на розлуці поставить вічний хрест.

Вуста – казковий дотик, мов прянощів букет,
немов та кава з цукром ми поруч тет-а-тет.
І повний місяць сяє нектаром молока,
а зорі начаклують нам щастя звисока.

Обійми, поцілунки, сонати далечінь
і соловейко пристрасно у небі десь кричить.
Скажи мені “Кохаю! Я поруч назавжди!”
і в серці не проллються холоднії дощі.

© Натали Зеленоглазая, 2010