Перехрестя доріг, мов пакунок прикмети.
Доля знову дарує повітряні сни.
Почуття наші пишуть кохання лібретто
Та живуть на вустах поцілунком твоїм.

Пам’ятаю я зорі в очах серед ночі,
Повний місяць зривав, мов лахміття, твій страх.
Почуття у віршах були дійсно пророчі,
Ми тонули з тобою в серпневих словах.

Опівночі торкались небес лоскотливо,
Підсвідомість сприймала лиш дотик душі.
Ми вінчались, напевно, у таїнства зливу,
Час для щастя сердець вже не буде спішить.

© Натали Зеленоглазая, 2010