Коли-небудь прокинеться весна,
засяє сонце радістю в долонях
і стануть непотрібними слова,
коли знов щастя залоскоче в скронях.

Коли-небудь веселка та зірки,
кохання й ніжність знову начаклують
і зашепочуть з небом вітряки,
і дощик землю ледве поцілує.

Твої бажання стануть, як вогонь…
Я спалахну немов свіча різдвяна.
Торкнешся ніжно ти моїх долонь
і скажеш: “Ти – моя весна жадана!”

Фотограф – Ульяна Рудич

© Зеленоглазая, 2018