Ніжно торкнись ледве чутно долоні —
погляди в серце, мов блискавка снів.
Ти — моє щастя, безодня! Ти — промінь!
Мрії із неба дістати зумів.

Твій поцілунок чаклує з душею…
Це — випадковість ця зустріч в ночі.
Буду назавжди я тільки твоєю,
будуть надвох від кохання ключі.

Ніжно. Нестерпно. До болю у грудях.
Падають в річку цнотливі зірки.
Хай там говорять і заздрять нам люди.
Солодко. Гірко. Це губи твої.

© Натали Зеленоглазая, 2010