Гуляэ вiтер тихо пiдвiконням

Книга: Он ей казался вечным скоморохом Рубрика: Стихи на других языках

Гуляє вітер тихо підвіконням,
шепоче казку втомленій душі.
І сяє сніг на витончених скронях,
і знову вторить тільки: «Не спіши!»

Бо час летить, мов птаха швидкорила…
Весна, зима і осінь повсякчас,
мандрують світом вічністю зомліло,
і доля все вирішує за нас.

Згадай слова, що мають в серці владу
і миті літа — солодко було.
Дивись, зірки вже стали до параду,
а в пам’яті смарагдове тепло.


© 2010

Комментарии