Прийшла весна і все зазеленіло,
Птахи вертаються із дальніїх країв…
Та лиш мені радіти вже не сила,
До щастя потяг вижить так і не зумів…

А сонце сяє золотим серпанком
І небо манить в свою синю глибочінь…
Спів солов’я розбудить мене ранком,
Покличе за собою в мрії далечінь…

Тепло і радість, щастя та кохання…
Такі дарунки нам несе весна…
Лиш не заснути знову до світання…
Кімната плечі тисне…
Стала так тісна…

Пробач, весна!!!
Не вмію я радіти,
Бо серце залишилось в літі ще торік…
Пробач!
що мусиш ти мені світити,
Хоч блиск очей моїх давно вже зник….

© Натали Зеленоглазая, 2009