Чому повний місяць так душу лоскоче?
Ввижається дивом перлина зірок…
Вплітаю надію в ранковий віночок
під вітру грайливий липневий танок…

Скажи, чому знову до тебе по мріям
ступаю сміливо, на крилах лечу?
Наш промінь кохання чарівно-цнотливий…
Напитись тобою б мені досхочу…

Слова та поради і поглядів казка…
Ще крок в невідомість – і поруч знов ти…
Моя неповторність, мого сердця частка…
Тобі не дозволю від мене піти…

© Натали Зеленоглазая, 2011